Gold Coast та +1 Семенюк (фото додані)

Памятаєте, я казала що до нас їдуть гості? Так от, як то кажуть "пєрвий пашол". Приїхав до нас, "Олесь з Набли" він же Олесь Семенюк, наш однофамілець.
Ще до його приїзду я дзвонила в еміграційну службу дещо уточнювала, і кілька разів казала що то друг їде, жіночка все вислухала, розяснила і вкінці каже: "Гарної поїздки вашому брату!" :-)

Дитяче Різдво на новій роботі

Взагалі, з мого досвіду, австралійські роботодавці досить скупі на корпоративні святкування. От на моїй попередній роботі всі пів року говорили і чекали Різдвяних святкувань, я вже дуже хотіла побачити цю "exiting" подію. Врезультаті ми пів дня працювали, потім на таксі нас забрали в сусідній райончик пограти щось типу боулінгу на траві, через 2 години нас завезли в парк де один кухар приготував нам барбекю. В годині так 7 всі пішли додому. Ексайтінг, правда?

Дивні штуки

Розкажу про деякі дивні штуки тут в Австралії. До дечого вже звикла, а до дечого так і не можу.

Наприклад крекери зі смаком піци. Не розумію логіки, це як гречка зі смаком рису. Хочеш гречку, ну то їж гречку, рис – їж рис.

Риби мільйон, ікри не знайти. Насправді знайти то можна але не так і легко. В супермаркетах нема, треба їхати на рибячий ринок чи в якісь спеціалізовані магазини.

З оселедцем ще більша проблема. Є тільки в банках, замочений в воді. Звичайно 60% вмісту банки – вода, тому риба геть розлазиться і не смачна.

Мій Майдан

Взагалі я завжди вважала себе націоналісткою, це передалось ще від діда і тата, і так вже ми були виховані. Була досить активною під час виборів і Помаранчевої Революції. А потім ми переїхали до Австралії. Українська громада тут невелика, і осередок далеко. Буваємо там рідко, але буваємо.
Як тільки почались заворушення на Майдані всі почали активно обговорювати цю тему в соціальних мережах. Я уважно все читала і інколи «підключалась» до розмов і поширень. І тут, одного дня, приходить до мене повідомлення від однокласниці, яка доречі проживає в Угорщині, і в цьому повідомленні вона риторично мене запитує чи легко дбати про Україну поїхавши звідти. Це мене вдарило. Вдарило сильно. Бо це правда. Вона була права, ака ж я націоналістка і українка якщо я свідомо зробила вибір поїхати з України? Чи я маю моральне право обговорювати і судити події в Україні якщо мене там нема?
Через день прийшов лист від української громади про те що збирається місцевий майдан в Сіднеї на підтримку українського майдану. Я не пішла. Я думала, так: в громаді основна частина приїхали після другої світової, коли були дуже важкі часи, їхні діти вже народились тут і в них не було вибору. Ми приїхали в спокійний мирний час і в нас був вибір. То ж як я тепер піду на місцевий майдан з кількома сотнями людей в гарну сонячну погоду як в Києві мільйони стоять в холод і вже який тиждень?
Мою думку змілила одна людина всього за 2 повідомлення. Вона запитала чи ми тут збираємось, я їй розповіла про повідомлення від однокласниці і шо я не можу собі морально дозволити піти. На що вона відповіла: В Ураїні багато людей стоять на майдані, але є й такі що нікуди не їдуть і нічого не роблять, то краще бути там де ти і щось зробити ніж сидити в Україні і не робити нічого. Дякую Аліна.
Я не за чи проти якоїсь партії, я не за чи проти Євросоюзу, я вважаю що для однозначної відповіді треба дуже добре знати всі за і проти, наразі я некомпетентна в цьому, але я точно знаю що я проти того що влада робить, чи то краще сказати, не робить. Майданівці і всі хто їх підтримують роблять дуже велику справу - і я за них.
Цього разу я йшла на місцевий майдан з гордо піднятою головою. Я знаю якісь 50-100 людей не зробили різниці для України, але також я знаю що ми показали тим хто стоїть зараз в Україні на справжньому Майдані що ми їх підтримуємо і пишаємось ними!

Порада незнайомця

-          Дівчата, ви Львівські?
-          Львівські!
-          А на вихідні що робите?
-          Додому їдемо.

Ще колись, будучи студенткою, їхала зі Львова додому, в Берегово. Сидів біля мене старший дядько. І каже він:
-          Ой ви, дівчата, вибираєте собі жиніхів неправильно. От ти, якого б ти чоловіка хтіла?
-          «Красивого» подумала я, але промовчала.
-          Багатого і красивого скажеш ти? А треба розумного. Який би не був багатий, який би не був красивий, але тільки з розумним ніколи не пропадеш.



Цікаво, а які поради давали вам зовсім незнайомі люди?

Радість дітям і батькам

В нас в центрі міста, всього кілька років як перебудували дитячий майданчик в шось неймовірне, я б сказала рай для дітей. Велика територія розділена по зонах з качелями, гірками, різними лазалками та шикарними дитячими водними атракціями. Збудовані завиваючі міні річечки, напрямок яких можна легко міняти; озера, дамбу яким дітки залюбки піднімають та опускають, та купа різних фонтанчиків.

A тим часом

Нарешті троха все вляглось, і я почала знайходити трохи часу і бажання на блог. За той час що я практично нічого не писала, змінилось досить багато.

Петро поміняв роботу і тепер, з гордо піднятою головою, каже що працює на Atlassian. Мабуть, багатьом це мало що скаже, але більшість ІТ-шників знають і користуються продуктами цієї компанії, такими як JIRA і Confuence.

Я поміняла роботу, і працюю в нікому невідомій невеликій фірмі яка розробляє продукт для бронювання і покупки часу/місця для реклам на телебаченні, радіо, пресі і ще багато де.

Що цікаво що в моїй та його компанії працюємо з офшорними тімами з В'єтнаму, при тому з одно й того ж самого міста - Хо Чі Мін (Ho Chi Minh).

Коли я йшла з попередньої роботи мені подарували похід в спа. Добре було...

Історія однієї фотографії

Останніми роками у Львові, та й по всьому світі, стали дуже популярними фотосесії. Якщо колись фотографуватись ходили в фотостудію «по святам» таким як весілля, перший та останній дзвоник, то тепер це роблять де тільки побажаєш і набагато частіше: на річницю весілля, під час вагітності або й просто так. Я люблю фотографію, тому вважаю що це дуже класно мати хороші фото в різні і особливі періоди життя.

Декупажна карнинка

 

Знову руки тягнуться щось цікаве зробити (крім смачненького приготувати). Цього разу натрапила в магазині на дуже милі салфетки, як бачиш таке чудо аж хочеться якось цікаво їх використати.

City2Surf 2013

Пишу пост по свіжим емоціям. Вчора подолала перший в житті офіційний забіг! Це найбільший по кількості людей марафон в cвіті. Довжина всього лише 14 км, але, повірте кілометри не дають повної картини. Бігти треба з центру і до найвідомішого пляжу міста (доречі саме тому забіг і називається City2Surf), і більшу частину дороги треба бігти вверх. Отак біжимо-біжимо, вгору і вгору, ну, думаю, раз стільки вгору, значить зараз за цим поворотом буде гарний і протяжний спуск... а не тут то було, там за поворотом така горка що попередня здається рівниною, і так 80% шляху.

Результати нашого 365

А памятаєте, я колись пообіцялась кожного дня фотографувати нашого малюка а в кінці року зробити щось цікаве з тих всіх фото?

Так от, про сам експеримент.. Взагалом все дуже класно задумувалось, робила я фото кожного дня і так до кінця проекту, буквально кілька днів пропустила з різних причин. Є багато фото де Давид вже в ліжечку спить - то коли я згадувала пізно ввечері що ще фото не зробила, але взагалом задоволена що я таки вела наш 365, адже кожного дня є купа чарівних моментів, а з тими пузиками-карапузиками кожен момент незабутній. Навіть зараз вже коли малюку майже півтора роки помічаю що за останні 5 місяців фото дуже мало. От коли кожного дня фотографувала між, ніби і буденними фото, траплялись просто неперевершені кадрики.

Були і мінуси проекту. Але з найбільшою проблемою я стикнулась коли ми щось в фотоапараті наклацали і збили настройки дати, ну я нічого не зауваживши так і фоткала довший час, а коли закинула це все на пікасу,  почались проблеми... немогла посортувати, багато вручну по 1 фотці сортувала, потім знов залила нові фото і автоматично натиснула сортування за датою, і знов всі фото перемішались. Ще на Україну ми їздили з мильничкою, то за 2.5 місяці я фотки в пікасу не скидала, а потім почала і то було непросто, врезультаті там і дотепер нема троха фото з Українию.


От подумала що наступного разу можна буде зробити щось типу 1 фото в тиждень, думаю десь там золота середина.

Ну щоб багато не писати, відібрала я фото для маленького підсумку великого першого Давидкового року :)

Тайський салат з говядини

Так як в Австралії дуже багато приїжджих, відповідно і різномаїття кухні дуже велике. Вже що ми тут тільки не пробували. Прийшов час і самій готувати.

Починаєм розмовляти

От ми і доросли до перших слів. Дома ми спілкуємось виключно на українській, але так як кнопік кожного дня в садочку, то я не всигла оглянутись як він англійських слів набрався. Правда тих слів покищо небагато, але так розумію що це початок.

Слово [вимова] - Давидкове розуміння цього слова

Ball [бол] - м'яч, шарік

Baby [бейбі] - дитинка, учень, тьоті з кліпів і реклам

More [мо] - ще, добавка, молоко

Puppy [папі] - собачка, і кіт і кінь :-)

Причому Давидко розуміє українську: кажу йому принеси м'яч, він приносить і каже - бол.

Маркет

Щойно повернулись з "маркету" - місцевого базарчику. І поки дитина спить, вирішила по свіжим емоціям написати.

Зимове

Купила малому лижні штани на підтяжках, лижну куртку, чоботи, рукавиці, маску з двома змінними склами, термоноски і ше татові рюкзак. Заплатила за все 143 $.
Мені здається, чи в Україні й справді ціни вищі?

Додаток, написаний 3 години після оригінального посту:

Вийшла з дому, захлопнула двері, ключі залишила всередині, викликала майстра, заплатила 150 $.
Мені здається, чи в Україні й справді ціни нижчі?

Фото з телефону

Якось скинула фото з телефону, ось вирішила поділитись, деякими екземплярами ;-)

Співробітник запізнювався на роботу

Сім'я, гори, красота.

Номер 4 з мого списку бажань виконано!

Мастика.

Відкрила для себе нову цікавинку - мастику. Продається вона вже готова, пів кіло близько 4$ коштує, але можна і зробити самому.

Ідеальні вихідні

Дійство відбувалось кілька тижднів тому.

Звичайно вихідні починаються ще з пятниці; Давидко вирішив щоб мамі не було скучно , бо ж вона немає чим зайнятись, трохи «поприбирати».

Bondi-to-Coogee Walk

Як я і обіцяла ми стали частіше вибиратись на різні вилазки. Цього разу на прогулянку східними пляжами. Починали з найвідомішого пляжу в Сіднеї - Бондай.

І знову переїзд...

Може для когось переїзд це щось нове і цікаве – зміна обстановки, перестановка меблів, але не для мене. В моєму житті це був 15-й переїзд, тому для мене це просто стрес.

Переїхати ми були змушені так як власники продають квартиру. За кілька вихідних пошуку нового житла ми переїхали буквально за 150 метрів від попереднього, так як нам тут зручно до роботи та садочку.

Деякі меньші речі самі поносили, але все рівно довелось наймати грузовик і носильщиків – ото ми обжились за кілька років...

Розпаковування коробок на новій квартирі пройшло швидше ніж ми думали, адже тепер в нас є маленький помагайко який не міг натішитись всім добром посеред кімнат – лазив, відкривав коробки, витягував все що хотів, гриз картон – радості було…

З плюсів переїзду: тепер ми живемо на 1 поверсі (попередня була на 3), викинули купу старих і непотрібних речей, а ще в Давидка є своя кімната :-)

Бульба, крумпля, бараболя.

От нарешті дійшли руки і до бульби...  Я то дівчина не міська і знаю шо то таке мати свою картоплю. І скільки я її не бачила, але такої як тут точно не зустрічала.

Palm beach

За годину їзди від нас (але ще все в Сіднеї) є такий собі Пальмовий пляж, а називається він так не тому що там ростуть пальми, а тому що сам пляж нагадує пальму, от гляньте (фото не моє):

Список бажань 2013

Ідею  такого списку я таємно поцупила в Славіка, який поцупив її в Сашка, який поцупив її в Христі :-)  Насправді незнаю хто в кого що цупив але ідея суперова!

Спочатку мій список був довжелезним, але я відкинула те що було з ряду "місія нєвиполніма" і те, що якось не хочеться всім розказувати. До того ж, я вже повернулась на роботу і наш чудік забирає багато часу, то думаю 12 пунктів за 12 місяців цілком достатньо. Отож вперед!

1. Вирощувати свою зелень.


2. Організувати вечір суші.


3. Пробігти пів марафона.


4. Цілою сім"єю піти в гори - Виконано! Піднялись на найвищу гору Австралії.


5. Покататись на вертольоті.


6. Навчитись підтягуватись на перекладині.


7. Попробувати макіяж "Japanese big eyes" (щось типу цього)


8. Побувати на вечірці в стилі Діско.


9. Пошити подушки на диван.


10. Запатентувати свій міні винахід (чи то пак ідею, винахід занадто голосно звучить)


11. Зняти відео кліп (простенький - суть завдання навчитись працювати в якомусь відеоедіторі)


12. Приготувати суфле

Неперевершений 2012!

Від Петі:

2012, саме до цього року хотіли дожити гонорові майя і зробити всім кінець світу. На щастя Колумб знайшов їх трохи раніше.

Але годі про дрібниці. В цьому році маленька сім"я  Семенюків розрослася - лелеко приніс нам маленького Давидка. Це мабуть стало основною подіює і докорінно змінило наші уявлення про те скільки годин сну насправді вистачає людині.

З професійної точки зору мене осінило - оте маленьке чудо може плакати, какати (без попередження), вередувати і робити все що заманеться але все одно всі (окрім сусідів) будуть його любити. Думаю це та риса яку мав би мати кожен менеджер.

Від Юлі:

Чудовий рік видався!! Троха поїздок, зустрічей, відпочинку та купа позитиву одне від одного та від самого поважного Семенюка :)

Вчились на своїх помилках, консультувались в бабусь по скайпу, гуляли, по 8 разів на ніч вставали, плавали і загоряли і загалом насолоджувались життям.

Бажаю нам в 2013 яскравих вражень і відчуттів. Щоб наступний рік ми провели з натхненням і вірою в себе!

Неперевершений 2012!