Проект 52. Зима.

Як ви вже бачите, проект 52 мені не пішов: з тижнів перейшла на місяці, потім на сезони, так і повернусь до свого підсумку раз в рік :-)

Поповнення в Куликів. Головна подія що сталась поки мене тут не було видно – це народження племінника. У Львові в мого старшого брата Кості та його дружини Наталі народився маленький Даниїл. Наш «б’ятік» дуже гарнюній, пампулястий, схожий на маму і тата, а ще дуже чемний - тільки раз на ніч прокидається. 

Ми неймовірно щасливі за таке чудове поповнення, вже недочекаємось коли побачимо маленького сонечка (насправді то буде нескоро). А наразі бабусі з дідусем на Україні вже є кого бавити майже під боком ))

Всі решта новини і події порівняно з попередньою вже не будуть такими яскравими...

Ремонт. «Радощі» ремонту затяглись ненажарт. Замість обіцяних 2-3 тижднів, завершилось все через добрих 1.5 місяці. Мало того що ремонт ванни нам обійшовся в кругленьку суму (можна було машину купити), так ще й майстри зовсім нікуди не спішили... 

Виявляється все так непросто: один майстер електрику кладе, другий щоб бетон залити, інший плитку ставити, ще інший на те щоб захисне скло класти і ще пару майстрів на інші деталі. Звісно всі вони приходили в різні дні з перервою в кілька днів. З’їли ми собі з тим всім немало нервів, та ще й довелось стелю самим фарбувати (тобто Петі самому), бо в нас в контракті не було прописано що після того як поставлять нову стелю вони її мають фарбувати. 

Багато уроків почерпнули з нашого ремонтного досвіду, і скажу вам чесно, за кухню страшно й думати.

Чавунне весілля. Минуло 6 років з дня нашого весілля. Ми люди практичні, та ще й з мінімум романтики, тому зазвичай на такі дати подарунків не готуємо, проте стараємось кудись вибратись. Ходили в центр, на колесо огляду.

 А ще нагулялись, тобто нагуляли Давидка на дитячому майданчику.

Дівочі посиденьки. Час від часу вибираємось з дівчатами то на фільм, то в кафе, то навіть на дискотеку. Так за зиму назбиралось троха приємних дівочих зустрічей.

День вишиванки. Ось такі ми з Тонею тут в Австралії "вишивали".

День тата. В садочку до дня тата дітки заром з вихователями пекли печиво, а потім гарно його запаковували щоб подарувати своїм "дедді". Девід приніс пакунок з садочку зі словами що то для тата, потім сам розпакував (то він татові показував як розпаковувати), і сам скоро почав їсти печенько. Такі смішні ті діти... 

Петя рік не стригся. Ви мабуть не помітили по моїм постам, але Петя вирішив рік не стригтись – казав так кредит швидше ніж за 30 років виплатимо ))) Та на початку вересня пройшов рік і кучерів нестало. 

А ще Петя мав операцію, таку маленьку, на кілька хвилин. Колись в дитинстві наш татко любив майструвати, навіть винайшов блендер коли їх ще не було! Та от, під час майстрування свого чергового винаходу кусок металу що порозстрілювало по всій кімнаті, попав йому в руку. Через 20 років наважився вирізати.

Дитьо. Після нашої подорожі до сніжної Тасманії Давидко підхопив вірус і кілька днів провів дома, троха з мамою, троха з татом. Так як лікарі тут дуже рідко виписують ліки, та й нащо їх виписувати якщо при вірусі і так не допоможуть, то лікувались ми улюбленими казочками і варениками які Давидко допомагав ліпити, варити і, звичайно ж, їсти ))

Дала їсти макарони, через хвилину повернулась:

З домашнього. Подарували Давидку такого липкого помідора (як лизун). Через деякий час він відірвав зелений пупчик і кидався об стіни - він так класно прилипає і відпадає. Потім закинув аж до стелі, а він не відліпився. Мама прийшла на допомогу! Взяла помідора і хотіла ним "збити" зелений листочок. "Розуму...." скажете ви, і я так кажу дивлючись на це фото )) Довелось шваброю знімати. 

 

Весна. Ну що ж. тепер міняємось, у вас буде холодно а в нас тепло. Прийшла весна, все цвіте, на вулиці 20-30 тепла. Як я люблю тепло... словом красотіща!

Ось так в нас пройшла зима. Незабаром планую написати пост про Давидка, його нові перли і здобутки. 

Наразі всім па-па. Не перемикайтесь.