Рамочка з полімерної глини

Вперше я дізналась про поліменру глину з блогу Оксанки ще кілька років тому. Надивилась на її чудові витвори, начиталась мастеркласів та не могла дочекатись щоб купити таку собі. Купила. Пролежала вона майже 2 роки в коробці - стид мені і сором.

Цього разу була хороша нагода – день народження нашого татка, святкування було дуже специфічним, якщо це взагалі можна назвати святкуванням, але подаруночок від сина хотілось приготувати цікавий. Взялись ми з Давидком і бабусею за роботу – фото рамочку. Хотілось щоб було просто але особливо, і тут прийшла ідея зробити рамочку щоб передати саме зараз що тато з сином роблять, чим бавляться, що їдять – все це помістити на рамці, щоб потім глянути і стільки всього згадати!

Взяла я просту айкіївську рамку за долар, помалювала кількома слоями білої акрилової фарби.

Поміт ми зробили фігурки з полімерної глини і запекли їх. Готові букви і фігурки приклеїли «моментом» до рамки. Вставили фото – і наш особливий подаруночок готовий.




Тятю – саме так Девід каже на тата, при чому в будь-якому відмінку (тятю пить – тато спить).

М"ячики – мініатюрна копія м"ячиків якими наші хлопці бавляться

Молоток – улюблена заборонена іграшка Давидка, але кожного разу як тато щось майструє дитина мусить допомагати.

Та коричнева кака зверху – то насправді горіх. Петя дуже їх любить а зараз ще й «присадив» Давидка на різні «їхи»

Словом перша спроба роботи з полімерною глиною пройшла вдало. Вона дость летка – можна тонюсінькі малесенькі штучки крутити і вони не рвуться. Єдине що розчарувало це колір – після запікання всі яскраві кольори потухли. Може треба було інший вид глини купувати чи менше запікати?