Кенгуру в природі

Зустріти кергуру в дикій природі для нас вже не диво – їх можна нерідко побачити в лісі, чи парку, чи на дорозі (за містом). Але так щоб кудись прийти іщоб вони там точно були – хіба зоопарк. А виявляється є місця де кенгуру постійно «тусуються» і їх там можна застати круглий рік. Близько 2 годин від Сіднея є велике озело – Лейк Макворі, на березі якого поживають зграйки кенгурушок. Лежать собі на галявинах, гріються на зимовому сонечку Чомусь, як тільки Давидко наближався вони тікали :-)



По дорозі назад заїхали ще в одне містечко – там кожного дня (кожнісінького), в 3.30 годують пеліканів. Видовише цікаве. Всі птахи злітаються на місце стають дружно купкою, потім волонтери дають тим що спереду рибку і вони чемно відходять назад, таким чином ті що в 2-му ряді стають першими. От просто дивно було – птахи, а такі виховані!



Більше фото тут.

Купа бутилочок в ванній

Правда я не одна така і у всіх у ванній кімнаті набирається по 2 шампуні, 3 кондиціонери, 4 гелі для душу і 5 кремів?

Це все винні реклама і знижки а не ми, правда?

Так от, зараз проводжу «чистку» бутилочок у ванні. Навіть склала правила:

• Знизити кількість бутилочок кожного типу до 1, непотрібні засоби до 0.


• Можна купляти наступну порцію тільки коли попередня закінчилась (не трошки залишилось, а закінчилась).


• Викидати не можна, навіть якщо не подобається. Це таке собі покарання, і наступного разу буду думати що купувати а не на знижку дивитись J


• Віддати комусь можна, але тільки якщо та людина дійсно хоче і буде користуватись тим засобом. Не можна щоб бутилочка перенеслась з моєї ванної в чужу і там собі далі стояла без діла.


• Користуватись всім що купую. Це так само в свому роді покарання – купила – значить користуйся, і наступного разу добре думай чи це тобі потрібно.

І сторія з сьогодні. Зранку після душу беру олійку для тіла – її там зовсім мало залишилось – така в приємному передчутті викидання пустої бутилочки. Мажусь-мажусь, а там ще троха залишається, ну, думаю, ще намажусь. Дійшла до того що вся вже блистіла від олії, а в бутилочці так і залишилось ще на пів раза. От мені і ще одне правило.

•  Користуватись всім так як потребує цього тіло/волосся а не намагатись виляпати все одразу щоб пошвидше закінчилось.

Чистоти вам і порядку!

Каррі

Як й обіцяла, пишу рецепт приготування каррі. Каррі це індійська страва - свого роду підлива дуже багата на спеції. При чому я не маю на увазі гостроту - каррі може бути зовсім не гостра, але сам букет духмяних спецій просто вражає.

Колись дома коли я готувала з часником, укропом і лавровим листком  - я казала що готую зі спеціями, але коли вперше спробувала каррі, то поняття спецій для мене вийшло на зовсім інший рівень.

Восновному каррі їдять з рисом, або індійськими паляницями, але посуті можна їсти і з картоплею і з макаронами і з овочами.

Список бажань > веганство -> виконано.

Ну все, офіційно можу сказати що ще один пунктик зі свого списку бажань виконано. Пробула я веганкою рівно місяць – 31 день, 30 з яких я не їла ні мясного ні молочного ні субпродуктів. А 1 день зробила виключення (свідомо), так як в нас було на фірмі святкування – бербекю паті на пів дня – то я була вегетеріанкою. З»їла кілька скибочок сиру і зовсім трошки майонезу, але горжусь сказати що мясне мене не спокусило. Єдине фото з святкування - вгадайте де я :-)

Тепер результатам свого експерименту.
Солодке. Як на мене я досягла чогось дуже серйозного - відівчилась їсти смачненькі, і халявні печеньки/шоколадки/соленики на роботі.
Сири і молочне. Вчора зранку спробувала сир, і мені він зовсім не посмакував. Так що наразі продовжую без нього. Молоко я ніколи особливо не любила, тому тут нічого не змінилось. Ввечері планую робити салат з йогуртом – думаю його поверну до раціону.
М'ясо. Не можу сказати що його мені дуже хотілось. Правда вже вчора їла.

Субпродукти.
Яйця – це певне єдине чого мені хотілось, таких варених всмятку з ріденьким жовточком.
Мед – мед я не люблю, але було прихворіла, і думала було б добре чаю з медом...
Хліб – мама постійно пекла без молочного і яєць, так що тут я не відставала.
Взагальному страв їла багато різних: голубці, вареники, як мені вже підказували, різотто, кабачкову ікру, фаршировані овочі, борщ і так далі. Ну звісно, коли мама під боком і все готує то проблем нема – просто заміняєш все мясне грибами, овочами чи сиром тофу.
От і все, хочу сказати що есперимент вдався і сподобався. Думала наступного разу зробили щось типу веганства, тікльи раз в тиждень можна молочне і раз в тиждень можна мясне, ще правда не вирішила коли починати ;-)
Всім гарного настрою!

Зайва вага і розчарування

Ну от, хочу пожалітись на свою вагу – той девайс що важить людей. Як тільки я на неї стаю, вона мене розчаровує. Стільки вже часу моя вага (та що маса) стоїть на місці. І коли я думаю «ну зараз вже точно схудла», вага не міняє попередньої позначки, і, як результат, приходить розчарування. Думаю, раз я так стараюсь і нема результатів то нащо взагалі старатись? От піду і наїмся всім (а наспавді собі) на зло!
Але вчора я задумалась: нащо мені взагалі знати вагу? Люди взнають щоб самим потішитись і з іншими поділитись якщо скинули пару кіло, але ж скільки з тих разів що ми стаємо на вагу ми скидаємо? Здебільшого набираємо ябо вага на місці, і знову ж таки, як результат – розчарування.
Ітак по одязі і по собі відчутно схуд чи набрав. То навіщо чекати щоб вага тобі сказала якщо ти і так знаєш?
До того ж, кілограм для людини ростом 1.7м це зовсім інше ніж кілограм для того хто ростом 1.5м. І кілограм сала, та кілограм м‘язів це також різні поняття, хоч і та сама вага. Тобто навіть точне понятта кілограма є досить відносним.
Ось такими думками прийшла я до висновку не важитись. Думаю, рік без ваги під ногами пройде не гірше ніж з нею. Принаймні буду менше розчаровуватись та псувати собі настрій. Ось такий от експеримент: вага – зайва.