Взнали що нас чекає маленьке чудо на Петра і Павла, якраз за кілька днів до виїзду на Україну. Дорога дуже далека, але родичі повідомлені, квитки куплені.. біжу до лікарки – каже якщо добре почуваюсь то можу спокійно їхати.
Взагалі вагітністю ми були задоволені – мене оминув токсикоз, також не було різних захцянок типу полуниці в 3 ночі. Перші місяці ще займалась ходьбою – 5 км кілька разів на тиждень, потім стало занадто жарко, перейшла на плавання та аквааеробіку для вагітних. Нажаль, наприкінці вагітності, через загруженість на роботі, плавання відійшло на задній план, але ми якраз переселились в іншу квартиру (25 хв пішки до роботи), то хоч ходили на роботу і з роботи пішки.
Був в мене план попрацювати до п'ятниці - 2 березня, і піти в декрет 2.5 тиждні до народження малюка. Цього часу мені мало б вистачити щоб виспатись, заповнити різні документи на дитину та спакувати речі в роддом. Але в маленького Давида на все були інші плани :)