A тим часом

Нарешті троха все вляглось, і я почала знайходити трохи часу і бажання на блог. За той час що я практично нічого не писала, змінилось досить багато.

Петро поміняв роботу і тепер, з гордо піднятою головою, каже що працює на Atlassian. Мабуть, багатьом це мало що скаже, але більшість ІТ-шників знають і користуються продуктами цієї компанії, такими як JIRA і Confuence.

Я поміняла роботу, і працюю в нікому невідомій невеликій фірмі яка розробляє продукт для бронювання і покупки часу/місця для реклам на телебаченні, радіо, пресі і ще багато де.

Що цікаво що в моїй та його компанії працюємо з офшорними тімами з В'єтнаму, при тому з одно й того ж самого міста - Хо Чі Мін (Ho Chi Minh).

Коли я йшла з попередньої роботи мені подарували похід в спа. Добре було...

Історія однієї фотографії

Останніми роками у Львові, та й по всьому світі, стали дуже популярними фотосесії. Якщо колись фотографуватись ходили в фотостудію «по святам» таким як весілля, перший та останній дзвоник, то тепер це роблять де тільки побажаєш і набагато частіше: на річницю весілля, під час вагітності або й просто так. Я люблю фотографію, тому вважаю що це дуже класно мати хороші фото в різні і особливі періоди життя.

Декупажна карнинка

 

Знову руки тягнуться щось цікаве зробити (крім смачненького приготувати). Цього разу натрапила в магазині на дуже милі салфетки, як бачиш таке чудо аж хочеться якось цікаво їх використати.

City2Surf 2013

Пишу пост по свіжим емоціям. Вчора подолала перший в житті офіційний забіг! Це найбільший по кількості людей марафон в cвіті. Довжина всього лише 14 км, але, повірте кілометри не дають повної картини. Бігти треба з центру і до найвідомішого пляжу міста (доречі саме тому забіг і називається City2Surf), і більшу частину дороги треба бігти вверх. Отак біжимо-біжимо, вгору і вгору, ну, думаю, раз стільки вгору, значить зараз за цим поворотом буде гарний і протяжний спуск... а не тут то було, там за поворотом така горка що попередня здається рівниною, і так 80% шляху.

Результати нашого 365

А памятаєте, я колись пообіцялась кожного дня фотографувати нашого малюка а в кінці року зробити щось цікаве з тих всіх фото?

Так от, про сам експеримент.. Взагалом все дуже класно задумувалось, робила я фото кожного дня і так до кінця проекту, буквально кілька днів пропустила з різних причин. Є багато фото де Давид вже в ліжечку спить - то коли я згадувала пізно ввечері що ще фото не зробила, але взагалом задоволена що я таки вела наш 365, адже кожного дня є купа чарівних моментів, а з тими пузиками-карапузиками кожен момент незабутній. Навіть зараз вже коли малюку майже півтора роки помічаю що за останні 5 місяців фото дуже мало. От коли кожного дня фотографувала між, ніби і буденними фото, траплялись просто неперевершені кадрики.

Були і мінуси проекту. Але з найбільшою проблемою я стикнулась коли ми щось в фотоапараті наклацали і збили настройки дати, ну я нічого не зауваживши так і фоткала довший час, а коли закинула це все на пікасу,  почались проблеми... немогла посортувати, багато вручну по 1 фотці сортувала, потім знов залила нові фото і автоматично натиснула сортування за датою, і знов всі фото перемішались. Ще на Україну ми їздили з мильничкою, то за 2.5 місяці я фотки в пікасу не скидала, а потім почала і то було непросто, врезультаті там і дотепер нема троха фото з Українию.


От подумала що наступного разу можна буде зробити щось типу 1 фото в тиждень, думаю десь там золота середина.

Ну щоб багато не писати, відібрала я фото для маленького підсумку великого першого Давидкового року :)