Monday 29 November 2010
Snowy Mountains
В сніжні гори ми (і ще 5 чоловік, яких я вперше бачила) їхали на 2-х машинах. Від Сіднея їхати понад 500км, тому виїжджали зраненька.
Приїхали до гір, взяли рюкзаки і потопали. І через якихось 500м перша перешкода – річечка з крижаною водою яку треба переходити стрибаючи з камінчика на камінчик і це з рюкзаками на плечах. А я не казала що ці всі люди з якими ми їхали займаються скалолазянням? Словом я не йшла а «мучила» цю річку. В мене зі страху коліна тремтіли, не могла зосередитись...але якось з горем поплам і з допомогою інших перейшла! Але нема чим тішитись – попереду ще 2 такі =).
По дорозі натрапили на рожевий сніг, про який я вже писала. Погода була суперова, ніякого дощу. Сонечко, троха вітер, подекуди лежав сніг. Прийшли на місце, розклали палатки і пішли в гори. Гори й справді дуже нагадують Карпати але більш камянисті, де-не-де навіть скелясті. Для того щоб зайти на гору треба повністю спуститись з попередньої . Тому досить важкі і ні в горах ні в околиці в кілька десятків км нема ніяких поселень. А продовжуванісь цих гір в 2 рази більша ніж продовжуваність України.
Дивились на захід сонця. Вночі був мороз але ми не померзли.
Другий день – суцільна пригода. Найбільша гора в Австралії – Кожушко, названа в честь поляка який перший на неї вийшов. Австралійці через неправильну вимову називають її Козіоско (навіть приблизно неправильно). Але ми на неї не пішли бо «занадто проста» - як на мене була в самий раз. Натомість пішли на 2-гу і 3-тю по величині, зато зі скелями на верхівці, куди всі швидко закарапкались і вже доїдали обід коли я туди додерлась. Спускались з сніжної сторони. Хто на рюкзаках, хто на ногах. Я почала на ногах а закінчила на животі. Бачили багато гірських озер – самі відважні навіть купались! Повернулись помучені, обгорілі і довольні. Всі вже вміли правильно вимовляти назву гори, дехто навіть навчився казати «ти прикольна» =)
Третій день - погуляли, позагорали, поскладались і домів. Назад всі 3 річкові переходи я перешла швидко і без допомоги. Це було ніщо порівняно з камянистими вершинами але мені всі хлопали :-))
Як тільки дійшли до машин – почався дощ. А от і всі хто був. Зліва на право: Роберт (німець), Крістіан (брат Роберта, німець), Кесі (австралійка, організатор подорожі), Пет (ірландець), Петро (мій коханий українець), Крейг (чоловік Кесі), я.
Більше фоток тут.
Subscribe to:
Post Comments
(
Atom
)
Файно як!!! Ну ви і молодці, обзавідувалась (по-доброму звичайно) :))))
ReplyDeleteпоки Дяк не відкоментав: "ФАЙНЕЗНО"! :)
ReplyDeleteБуду перша!
п.с. І + 1 до "обзавідувалась (по-доброму звичайно)"
трохи овтоп, http://news.tut.by/summer/206576.html, я їм не вірю, можна документальне фото? :)
ReplyDeleteВи швидше взнаєте про події ніж ми :-)) Підемо на вихідних глянемо що там і як.
ReplyDeleteТам здається найвища гора називається Костюшко, так як і парк ві Львові;)
ReplyDeleteугу, точно. навіть Вікіпедія зо мнов погоджується http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8E%D1%88%D0%BA%D0%BE_(%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0)
ReplyDeleteОто мене попалили... певне ти таки правий :-0
ReplyDeletehttp://en.wikipedia.org/wiki/Mount_Kosciuszko
Ну нічого ми мєсних навчили Кожушко, хоч не Козіоско))
Красотіща то какая! Правду кажуть - краще гір можуть бути лише гори де ти ще не був. Молодці!!!
ReplyDelete...ой і про шапку забула написати. Вона СУПЕРОВАААА і тобі Юля вона дуже личить :)
ReplyDeleteДякую, Віта!
ReplyDeleteМи всі речі в один вечір закупили :)