Meльбурн

Нарешті час дійшов до Мельбурна. Його оглядини залишили на останній день. З тур групою також дуже пощастило - було тільки 3-є нас та гід який був готовий відповідати на всі запитання!


Взагалі я одразу відчула що Мельбурн набагато ближчий мені духом ніж Сідней, адже дуже нагадує європейське місто - все компактно (Сідней дууууже розтягнутий), епіцентр подій та фестивалів в центрі а не на пляжах чи розкидано по околицях до яких треба чимало добиратись. А ще місто архітектурно оригінальне та цікаве, і це завдяки тому що міська рада підтримує молоді таланти. От наприклад головна площа міста була спроектована кільканадцять років тому молодим архітектором і в тому конкурсі могли брати участь всі бажаючі.

Ще в Мельбурні дуже популярні вуличні художники і є цілі провулки, будинки яких повністю розписані. Причому ці вуличні атристи використовують різні та цікаві техніки: балончики, декупаж на стінах і навіть в"язання.



В центрі є кілька вузеньких вуличок які прото всипані кав"ярнями і кафешками - ех... Львів нагадало. На одній з таких вуличок нам розказали про дуже цікавий об"єкт.



Справа від слоника (на рівні вуха) можна розгледіти невеличку скриньку. Історія звичайно про неї та про кохання :-)

Жив був в Мельбурні майстер-ювелір, і закохався він в молоду дівчину - емігрантку. На її День Народження хлопець змайстрував золоту прикрасу для коханої. І подарував їй конверт з підказкою де лежить подарунок. Коли вона знайшла місце з підказки - її там чекала ще одна підказка. Таким чином в 11-тій підказці лежав ключик саме до цієї скриньки. Відкривши останню вона і знайшла свій золотий подарунок. Але не всі історії добре закінчуються, нажаль, дівчина не змогла прижитись в чужому місті і повернулась на Батьківщину залишивши хлопця з розбитим серцем. Ось така романтична історія. Так звучить, ніби було це дуже-дуже давно. Насправді всі події відбувались в 2006 році, хлопець і дівчина залишились хорошими друзями, і кожного разу коли вона навідується до Мельбурна, вони обмінюються листами та подарунками одне одному за допомогою таємної скриньки, адже ключики так і надалі є тільки в нього і в неї.

Багато цікавого, купа вражень та натхнення, от так ми провели чудовий день в чудовому місті. Але пора пакуватись і повертатись додому.

Зранку ми вирушили. Спочатку заїхали в якесь відоме веретеріанське кафе на сніданок (про розмір порцій нас не попередили), потім заїхали на полуничну ферму (чому то ферма, мабуть залишиться загадкою, там реально 5 рядків полуниці), заночували в гарненькому мотельчику (навіть думка була залишитись ще на день) і поїхали додому.

Приїхали за кілька годин до Нового Року. В 12 відсвяткували а в 1 ночі просто повалились спати :-D



Ось так і закінчились наші довгі але активні канікули. Ми на всі 100% задоволені поїздкою і відпочинком, вже аж наступну хочеться планувати. Тільки б вихідних побільше - чого всім нам і бажаємо! ;-)

Більше фото тут.

P.S: За всю подорож намотали рівно 2530 км :-)