Проект 52 - тиждень 21. День Вишиванки.

День вишиванки. Хоч працювала я з дому, та в садок ми пішли такі нарядні. В садочках тут напротязі дня фотографують дітей і розписують як пройшов день, щоб батьки коли забирають могли побачити чим займались їхні чада. Так Давидкові і українським вишиванкам цілу сторінку присвятили!

На фото ми ще заспані, приблизна година 6.50 ранку :-)

Робота. Ходили з дівчатами на обід. Замовили одну й ту саму страву, ну бо дуууже смачна.

Спогади. Давидко згадував яким він був маленьким.

Побільше б таких моментів...

Вихідні в нас пройшли вередливо. Незнаю чи то малий не виспався (повірте, я його не буджу), чи то просто не в настрої був. Зранку завезла до пляжу – там нас чекала нянька і вони мали йти гуляти, а Давидко в крик і плач, що він нікуди не піде. Я йому вже і морозиво пообіцяла, а він ніяк. Став на дорозі і пищить. Звичайно в такому стані невиспана мама немогла залишити Давидка. Як тільки посадила в машину він заявив що то він вже погуляв з нянею і чекає морозива ))

З прогулянки ми поїхали на плавання де концерт продовжився. Кричав що не хоче в воду, не хоче до вчительки, хоче до мами. Як мене не було видно то він нормально плавав, але як тільки мене бачив - починав пищати знову. Довелось весь урок ховатись.
Заїхали за продуктами, шапка вікінга протрималась на голові секунд так з 6.

А решту суботи ми двоє продрихли. Десь 3 години спали, потім подивились мультик, а тут вже й вечір і спати пора ))

Зато неділя в нас пройшла продуктивно. Приходила няня, ніяких криків не було. Я поїхала плитку до ванни вибирати, а вони пішли гуляти. Давидко був дуже чемний і отримав довгообіцяне морозиво. 

А після обіднього сну ми обійшли кілька майданчиків і взагалі багато гуляли.

Мама (тобто я) намотала близько 15 км, більшість з яких Девід провів в колясці, але вибігав на майданчиках.

Ось такий в нас тиждень вийшов. Не дуже багатий на події, але головне що я виспалась!