Наш «колишній»

От і закінчились святкування і відпочинок, повертаємось до нормального ритму життя. Останні 2 тиждні були дуже активними в плані роботи та побуту.  Аж не віриться що ми тут вже більш як пів року, а для нас це означає пошуки нової квартири (на попередню ми мали контракт на пів року).

Тут хочу більше розказати про наш плачевний досвід. Коли ми ще тільки збирались їхати в Австрілію я почала вибирати нам хостел на перших кілька тижднів, відповідно начиталась купу відгуків де краще поселятись. Вирішили селитись там де і всі селяться, я саме в райoні Kings Cross.


Сам хостел нам сподобався, чисто, не шумно, сніданки, барбекю на даху. Ну але пошуками квартири треба було зянятись. Незнаючи що до чого, почали шукати агенції з нерухомості. Нам пощастило бо їх тут немало і знайти легко. Специфіка проста і логічна: є кватрира яку власник хоче здати в оренду, агенти з нерухомості беруться за неї повністю (так що власник здебільшого навіть не бачить тих хто живе в його квартирі), в агенції вивішується список квартир які здаються з детальним описом, фотографіями, ціною а також вказують дату і час коли можна прийти подивитись на квартиру. Якщо квартира сподобалась, подаєш аплікацію (як і багато інших кому ця квартира сподобалась), всі аплікації несуть власнику, він вибирає кому з аплікантів він буде здавати квартиру, якщо пощастило і це ти, агент передзвонює, приходиш підписуєш контракт і тобі дають ключі.

Це все нам розказали в агенції, і гонка почалась... почали ми ходити дивитись квартири, вибирали, «крутили носами», знайшли таку яка нам подобається, попросили аплікації щоб заповнити. В полі з місцем роботи прочерк, в полі з відгуками від попереднього арендодавця прочерк (так сталось що ми не взяли відгуки від Марії Іванівни :-) ). Віддаємо аплікації, чекаємо. Нам не дзвонять. Дзвонимо самі – нажаль ваша аплікація була відхилена. Ну що ж, ходимо далі, відправляємо аплікації – безрезультатно. В полі з роботою прочерк, але тепер до аплікації прикріпляємо витяг з банківсткого рахунку що підтверджує платоспроможність. В полі з попереднім арендодавцем вказуємо номер телефону Марії Іванівни.  І тут дзвонять що ми можемо прийти контракт підписати, довольні біжимо підписуємо. Квартира невелика, зато обмебльована повністю (та по суті і вибору як такого в нас не було).

Тепер ми знаємо чому нас одобрили на ту квартиру -  це тому що просто більше ніхто там жити не хотів. Всі вікна виходять на задній двір нічного клубу де цілими ночами все просто гуде а з самого ранку починають прибирати бутилки (скляні) – неймовірний звук, таке враження ніби кожну робивають отут прямо перед тобою. Вкінці вулиці поліцейський участок – сирени чути цілодобово.

Як потім виявилось Kings Cross самий шумний район Сіднея відомий своїми нічними клубами (їх тут дуууууже багато).  І доповнює це все ще той факт що це єдиний район міста де офіційно дозволена проституція.  Ходити по вулицях не страшно зовсім. Завжди людно і поліцейські на кожному кроці. Що страшно так це шум, під який просто неможливо заснути і усвідомлення що ти нічого не можеш зробити... хочеться просто кричати.



Прощавай Kings Cross, ми ніколи не будемо за тобою скучати!

Ну що тут скажеш, таке воно життя, незавжди справедливе та ідеальне,  головне не опускати рук, робимо висновки і рухаємось далі!