Wednesday 23 February 2011
Клаймінг
Нарешті дійшли руки написати про скалолазання (клаймінг). Почалось з того що Петро – прихильник активного спорту - записався в цю секцію вже досить давно і два рази на тиждень ходив туди і успішно покоряв стіни. Приходячи додому він в завжди в азарті і захваті розказував про те як там цікаво. Я - хоч і люблю активний спорт, та все ж таки прихильниця всього безпечного. Ну... небезпека і страх це були єдині мої «проти» піти попробувати.
Так сталось що багато знайомих також ходять скалолазять, ну і якось саме ці знайомі вирішили «дати мені зрозуміти» що не все так страшно і що все там безпечно. Словом вламали мене прийти попробувати.
Прийшла я туди: великий зал, стіни в спеціальних виспупах і виїмках для лазання, якісь шнурки, люди одні лазять, одні висять на кріпленнях.. ну але тішило що ніхто не був з побитими колінами. Потім мені провели 10-ти хвилинний інструктаж, і я не встигла усвідомити, як вже була вдіта в кріплення і причіплена до шнурка, який з іншої сторони страхував Петя.
На стінах є спеціальні "штучки" (виступи) які прикріплюють щоб було за що триматись і на що ставати. Щоб зекономити місце їх чіпляють різними кольорами, але коли лізеш, маєш право триматись/ставати/торкатись тільки за один колір – це так би мовити один підйом. Так от, мені на мій перший підйом дозволили ставати на які хочу кольори, щоб лиш легше було; скажу чесно - від того мені легше не стало.
Почала я лізти - вроді би не все так страшно. Пролізла кілька метрів і все - ступор, вверх неможу, подивилась вниз (краще б не дивилась) – вниз точно не зможу. Тут мене схопив якийсь панічний страх. Коліна і руки почали труситись, на чолі виступив піт. Не бачачи виходу почала кричати до Петі вниз щоб щось робив (що він може внизу зробити?). Петя мене морально заспокоїв, сказав що він мене страхує і що я нікуди не впаду, щоб я там наверху посиділа, відпочила, подумала далі куди яку ногу ставити і лізла вверх. Через кілька хвилин страх пройшов і я полізла далі. Спуск це найприємніша частина лазання – сидиш, а тебе гарненько вниз спускаюь – це ніби винагорода за те як важко було лізти вгору :-)
Словом досвід першого дня приніс неабиякі враження і відчуття, і я почала розуміти Петю який повертався з клаймінгу з таким азартом і натхненням. Тепер ходимо регулярно (Петя 2 рази на тиждень, я - раз), тільки мені більше не дозволяють лазити по всіх кольорах щоб легше було – а тільки по одному!
Правда вчитись і вдосконалюватись мені ще огого є куди, але головне мати бажання і отримувати задоволення.
Для тих то ще не пробував дуже рекомендую спробувати при нагоді, ось які ми вже сильні стали!
А тут троха фоток з дня Валентина ;-)
Subscribe to:
Post Comments
(
Atom
)
Я бачу ти в Австралії почала свої страхи покорювати, тому чекаємо вас тут зимою і будемо їздити на лижи ;)
ReplyDeleteЮляня, на фото так виглядає, що ти майже професіонал в даному виді спорту)))
ReplyDeleteАліна, хтілось би вірити що я на лижах наступного разу пїду а не просто постою а потім покладу на плече і зійду з ними вниз :-)
ReplyDeleteНадя, то я так позувала для фото щоб всі думали що я профі ))
Останнє фото нагадало як ми кілька днів тому Оксанині біцепси фотали. ВОна їх нереально прокачала а рік декрету. ))) Мені аж встидно ))
ReplyDeleteФотки Оксаниних біцепсів в студію! :)
ReplyDeleteХто такий Перто?
ReplyDeleteот молодчинка :))) так тримати, я дико заздрю (по доброму звісно))), що ти все таки наважилась, я панічно боюсь висоти :(
ReplyDeleteАааааааааааааааааааааа, ні це просто мега ВАУуууууууууууууу!!!Теж так хочу!!!Які ж ви молодці, спорт - це сила! Так тримати))))Юльчик, а ти така кльовезна стала. I like it!!!
ReplyDeleteЯ на спорт поклала 15 років, з 6 до 21 великим тенісом займалась. А потім просто для себе басейн та фітнес. Ось тепер чекаю тепла, щоб почати бігати (люблю цю справу), останні мої здобутки це 7км за 33хв.Цікаво, чи зараз таке подужаю?!
Уфффф. Прочитала все і аж "очі розбіглись" що коментати, бо дуже приємно здивували всі факти: юля і клаймінг, оксана і біцепси, світлана і теніс ))) Які ж ви всі спортивнющі, молодчинки.
ReplyDeleteЮля, на рахунок лиж - з мене урок як будеш тут! Обіцяю ти спустишся сама... і не раз!
Петя - я вже вправила Перто на Петро =)
ReplyDeleteВсі хто читають мій блог навряд чи задумуються, але я не маю української клавіатури, тому пишу на англійській а розміщення українських букв набираю по памяті з України. Так що помилки є, вибачайте!
Свєта, я шокована, я не знала що ти займалась тенісом та ще й 15 років!!
ReplyDeleteВіта, колись саме ти мене навчила їздити, але після однієї поїздки на Буковель коли мене заперли на спуск мяко кажучи "не мого рівня", я набралась такого страху що взагалі їхати не можу. Нажаль покищо не можу той страх побороти, страшно при самій думці про лижі.. :-(
Але на урок з тобою 100% би пішла!
І мене можна на урок?! 8-)Дуже мрію на лижах їздити навчитись, але, блін, страшно....
ReplyDeleteп.с. мені самій деколи не віриться, що 15 років поклала на цю справу, майстер спорту. Я мріяла колись про спортивну кар'єру, але то напевно не в нашій країні, нажаль...я ще веду секцію діточок(переважно літом), тому коли Оксанкина Софійка та Вітин Андріанчик будуть в віці 5-6 рочків, ласкаво прошу))))
мега респект. а. за клаймінг; б. за сліпий набір ;)
ReplyDeleteМожу дати корисну пораду тим, хто не має української клавіатури. В мене на роботі датська клавіатура вже 4 роки. Я найшов в інеті картинку української клавіатури і роздрукував її. Вона провисіла в мене на робочому місці 2 тижні, а потім я її викинув - вже знав розкладку напам'ять.
ReplyDeleteДякую за запрошення Світланка! Від мене урок можна запросто, я лише зааа..от би якось організуватись, точніше щоб наші малечі нам таке позволили. п.с. А починати можна і у Львові у парку Казейрвальд.
ReplyDeleteхм, я ото подумав, в мене ж вдома теж лижниця яка вже два роки не возилась, може б якось організувати сімейні гульки де мами на лижах. Тати з малюками, мами возяться.
ReplyDeleteгарна ідея - треба подумати як її реалізувати... як самий простий варіант, в якись вихідний день (поки сніг лежить) на кілька годин здибатись всім на казейрвальді.
ReplyDeleteКльова ідея! Але крім бажання, немає більше ніякого спорядження :(
ReplyDeleteдобре що є бажання, а спорядження в Команчеро є )))
ReplyDelete