То я за мотивами Христіної рубрики пишу :-)
В суботу зранку Петя з Девідом пішли на море, а я залишилась дома виспатись і приготувати обід. Хлопці повернулись, Давид сів за столик навпроти вікна і смачно поїдав супчик. І тут почувся його веселий сміх: «Собацька» казав він, показував за вінко, де за прибиральницею жвабо бігав чорний песик, і сміявся. Стоп, ні це не песик, це зайчик!! Неможе бути! Так-так зайчик, причому досить великих розмірів, бігає під ногами і грається як цуценя.
Скоро взуваємось і летимо на вулицю. А воно таке гарне! Дається гладитись, як та киця леститься.
Давидко бігав, а зайчик його скоренько догяняв. Потім наш сусід скинув нам з балкону моркву яка була успішно згодована маленьким помічником. Але я не можу передати вам того щастя і радості в очах Давидка.
Зайчик виявився нічий – тобто ніхто не знав його господарів і ніхто того зайчика раніше не бачив. Ще помітили що в нього одне очко закисле. Добрі люди подзвонили в клініку-притулок, приїхали дяді і забрали зайчика на лікування. Надіємось що й господар скоро знайдеться.
А ми ще й досіяк сідаємо за стіл згадуємо який гарний зайчик до нас прискакав і як він грався з Давидком.
Просто у зайчика був бактеріальний кон'юнктивіт ;)
ReplyDeleteOй уж ті лікарі... то ти по фото так діагнозував? Доречі ти можеш як баба Параска порчу по фото знімати ))
ReplyDeleteнічособі у вас там зайчики ручні : )
ReplyDeleteПерше, що я подумала, Давидку купили кроля. Рада, що блудний зайчик приніс море радості дитині
ReplyDeleteкруто! і малий ткий задоволений що ну! дуже люблю коли стаються отакі от маленькі незаплановані і зовсім непередбачувані приємності) а в вас воно так і було)))
ReplyDelete